Методи інтерв'ю. Як спілкуватися?

Навіть під час шкільних канікул творчим дітям спокою нема. Вони завжди у пошуку. А ще так хочеться поспілкуватися з іншими, поділитися враженнями, обмінятися ідеями, набути нових знань. 

Тому, не випадково, у новорічно-різдвяні канікули у Червоноград до школярів завітали їхні ровесники зі Світловодська (Кіровоградська область) — вихованці міського осередку ГО “Інформаційно-ресурсний центр “Крок вперед!” Даяна Коваленко, Софія Дика, Павло Цоусфал, Єлисей Цоусфал та їхній керівник Євгенія Аболмасова. 

Гостей зі Сходу України радо вітали на галицькій землі вихованці ГОНМ “Ніка” - керівник Наталія Хайсанова, адже саме з її ініціативи  відбулася ця акція, а також учні шкіл Червонограда (серед них — і слухачі МАЛіЖу).

Місце зустрічі — Червоноградська міська бібліотека для дітей — обрано не випадково. Адже тут діє проект «БібліоНІКА», де діти та молодь з різними захворюваннями, вадами мають абсолютно вільний доступ до книжкових фондів, Інтернету, можуть організовувати свої творчі заходи, експонувати виставки художніх робіт, проводити дозвілля за обговоренням прочитаних книг, демонструвати театральну майстерність (вони беруть участь у самодіяльному драмгуртку). А як це все відбувається, чим займаються і наскільки ці діти обдаровані, талановиті (!) – продемонстрували бібліотекарі в печі - кучі "Історія успіху".

Вітаючи присутніх, заступник директора по роботі з дітьми міської централізованої бібліотечної системи Надія Дуда запросила колядників повіншувати колядками, різдвяними піснями, щирими галицькими побажаннями. Цю місію виконали діти - учасники церковного хору собору св. Володимира (музкерівник Юлія Цюпа). Зрештою, весь зал співав гостям, колядував, підтримував оплесками. Погодьтесь, через мистецтво діти також спілкуються з ровесниками, з суспільством, напрацьовують власні цікаві моделі комунікації. Головне — дорослим навчитися слухати!

А далі Євгенія Аболмасова разом зі своїми вихованцями провела майстер-клас на тему “Методи інтерв'ю. Як спілкуватися?”. (Її підопічні якраз активно займаються журналістикою). Вона відразу запропонувала провести зустріч, як невимушене спілкування. Почалося з: “Як вас звати? Який у вас улюблений колір?”. Потім методом вибірковості вся дитяча аудиторія розподілилася на чотири команди. У кожній з них опинилися діти різного віку, різних вподобань, ті, що вже кілька років займаються творчістю (в т.ч. - журналістикою, літературою), і ті, які щойно почали проявляти свої творчі задатки, реалізовувати здібності; у кожній команді були “гості” і “свої”. За складом учасників групи виявилися “нарівні”.

Перше завдання: створити портрет ідеального журналіста. Мало того, що словесно описати, потрібно було ще й намалювати, додати коментарі. Переможців, звісно, й бути не могло, бо всі доповнювали один одного. “Журналіст” справді вийшов ідеальним!

Під час виконання другого завдання команди створювали прес-реліз, але про “умовну подію”, яка мала б відбутися, скажімо, через років тридцять. Фантазії не бракувало! Однак з усіх чотирьох прес-релізів можемо дізнатися, що земна цивілізація є дуже розвинутою не тільки в технічному, а насамперед в моральному аспекті, люди стали толерантними, забули, що таке війна, хочуть навести якнайтісніші мирні контакти з інопланетянами.

Третє завдання — прес-конференція — виявилося найскладнішим. Гості зі Світловодська (вони відповідали на запитання) виступали в ролі інопланетян, які прилетіли з доброю місією на Землю, а юні червоноградці — в ролі журналістів-землян... 

Навіть через таку ігрову манеру вдалося з'ясувати: що таке “відкриті” і “закриті” запитання, що таке журналістська етика, чи готовий ти спілкуватися, робити записи, аби потім твоє інтерв'ю надрукували у пресі тощо. Так, безперечно, ще багато потрібно вчитися, зрештою, вчитися потрібно все життя. Але очевидним, відчутним стало таке: ніхто не хотів образити запитаннями і відповідями один одного!

Зустріч закінчилася чаюванням з імбирним різдвяним печивом виготовленим працівниками бібліотеки.

Тарас ЛЕХМАН, журналіст